«Забули б люди назавжди всі війни, але Героїв не забути нам»
Що ми знаємо про афганську війну ? Можна розказати про ту страшну неоголошену війну, що розтяглася на довгих 10 років мовою цифр, будь-яка війна у цифрах – це моторошно й страшно.
32 років тому, 15 лютого 1989 року, ступаючи із сином по мосту через Аму-Дар’ю, генерал Громов символізував цим переходом закінчення для радянських військових афганської війни.
Для кожного з більш ніж 600 тисяч тих, хто служив в Афгані, вона була і залишається своєю. У рідні домівки не повернулися 13 тисяч 833 юнаки колишнього Радянського Союзу, 312 – пропали безвісти, доля 330 – невідома.
За кожним воїном-афганцем – свій життєвий подвиг, своя доля. Хтось повернувся цілий і неушкоджений, а хтось – скалічений.
Афганістан… Він став синонімом людського лиха, справжнього пекла: палюче сонце зранку, спекотний вітер – афганець, пісок, що не дає дихати, і … завжди хочеться пити. І в цій суворості народжувалися вірші, які згодом ставали піснями.
15 лютого 2021 року у Новоукраїнському НВК "ЗОШ І-ІІІ ступенів- ДНЗ" пройшли заходи, присвячені 32-ій річниці з Дня виводу радянських військ з Афганістану та вшанування учасників бойових дій на території інших держав.
Класними керівниками проведені години спілкування на тему: "Афганістан болить у моїй душі", «То вічний біль, Афганістан», «Неоголошена війна», «Забули б люди назавжди всі війни, але Героїв не забути нам».
Летять, вiдлiтають у вічність роки… Роки, скільки б їх не минуло, не зітруть у народній пам’ятi імена воїнiв-афганцiв. Пам’ятайте ветеранів, виявляйте розуміння до тих, хто пройшов через війну, і для кого вона триває й досі. У спогадах, снах, думках...
Ми повинні пам’ятати тих, хто її пережив, тих, хто недожив, недоспівав, недокохав.